У Територіальному центрі соціального обслуговування проведено виставку робіт до Міжнародного дня осіб з інвалідністю

Сьогодні, 3 грудня, відзначається Міжнародний День осіб з інвалідністю. На виставці робіт декоративно-ужиткового мистецтва людей з інвалідністю у терцентрі були присутні: заступник селищного голови, помічник народного депутата України Сергія Шахова Володимир Гніденко, начальник відділу соціально захисту населення виконавчого комітету Біловодської селищної ради Луганської області Тетяна Заремба та директор Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Біловодської селищної ради Тетяна Фоменко.
Проведення Міжнародного дня людей з інвалідністю спрямовано на привернення уваги до проблем цієї категорії суспільства, захист їх гідності, прав та благополуччя. Для них мають бути створені такі умови, які дадуть змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до осіб з інвалідністю визначає ступінь цивілізованості суспільства. Звичайно, цей день не можна називати святковим, проте він підкреслює необхідність забезпечення рівних прав осіб з інвалідністю і їх участі в житті суспільства.
На долю цих людей випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя. Сучасне суспільство робить кроки до власної цивілізованості. Відзначимо, що ті заходи, які були вжиті до проблем людей з інвалідністю, принесли в нашу цивілізацію ноти надії, що раніше просто ігнорувалися. Про проблеми людей з інвалідністю заговорили, питання перевели в площину активних практичних рішень, права людей з інвалідністю почали закріплювати на законодавчому рівні. Робота прийняла системний характер.
Практика показує, що особи з інвалідністю можуть бути і стають повноцінними і високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями, соціально-активними людьми, в яких є улюблене заняття. Своєю життєвою силою та талантами вони надихають багатьох. Доказом цьому сьогоднішня виставка робіт у територіальному центрі. На захід були запрошені люди з інвалідністю Біловодської громади: Петро Рукавіцин, Євгенія Скалаух, Світлана Ільченко, Наталія Добрицька.

ПЕТРО РУКАВІЦИН закінчив в 2011 Луганське училище і отримав спеціальність «Художник розпису по дереву».
Любить фотографувати і малювати Біловодські пейзажі, показуючи красу рідного краю.
Займається розписом по дереву, кераміці, склу і шкірі в техніці Урало-сибірського і Петриківського розпису. Пише картини маслом, аквареллю і пастеллю. Бере участь в районних та обласних виставках, нагороджений дипломами та грамотами.
Улюблені теми для картин – рідна Біловодська природа, а ще – море. Складність написання картин на морську тематику – це передача глибини води в різних місцях хвилі. Промені світла проходять через воду, відбиваючись і переливаючись. А художник, в свою чергу, повинен це усвідомлювати і знаходити технічні засоби для передачі всіх цих ефектів.
Також Петро виготовляє розписні обробні кухонні дошки.

ЄВГЕНІЯ СКАЛАУХ у 1997 році закінчила професійно-технічне училище за професією кравець легкого плаття та отримала диплом з відзнакою. Свої вміння вона почала втілювати в життя на практиці: шила на замовлення одяг, навіть випускні сукні. З 2002 р. по 2008 р. Євгенія працювала в територіальному центрі швачкою. На даний час Євгенія займається таким видом мистецтва як канзаші (прикраси, що задумувались як доповнення кімоно), а також оформленням весільної атрибутики, виготовляє весільні прикраси.
Євгенія розповідає, що після декретної відпустки не змогла вийти на роботу за станом здоров’я і почала шукати себе, їй хотілось створювати щось незвичне і яскраве, адже Євгенія завжди була людиною творчою. Під час любительських занять Євгенія відчула, що канзаші – це саме те, що їй потрібно, те, в чому вона може самовиразитись. Навчалась цьому виду мистецтва самостійно, за допомогою Інтернету. Сьогодні для виготовлення канзаші використовується дуже велика кількість різних матеріалів, серед них фетр, пластик, золото і срібло, шовкові чи атласні стрічки тощо. Євгенія розповідає, що спочатку рукоділля в такому стилі їй здавалося дуже складним і клопітким процесом. Проте через певний час виготовлення канзаші захопило і стало улюбленим хобі. Сьогодні все більшає і більшає кількість створених її руками виробів канзаші. Замовників у Євгенії стає дедалі більше, а щастя від виконаної роботи все яскравіше осяває на її обличчі. Прикраси канзаші, створені руками Євгенії Скалоух, – це справжні витвори мистецтва, майстерності і фантазії.

СВІТЛАНА ІЛЬЧЕНКО у 1985 р. закінчила Слов’яносербський сільськогосподарський технікум за професією геодезіст. Після навчання за направленням недовгий час працювала в Біловодській Передвижній Механізованій Колоні 146, покинути роботу довелося у зв’язку зі скороченням. До 2013 року працювала в БТІ техніком. На даний час не працює за станом здоров’я.
Світлана розповідає, що у в’язанні використовує різні схеми. Серед робіт здебільшого це шкарпетки, шапки, жилети, серветки. В’яже для родичів, друзів. Світлана говорить, що найперші ази їй показала свекруха: як набирати петлі, як пров’язати лицьові та виворітні петлі спицями чи стовпчики гачком. А далі вона навчалася сама за книжками, котрі були дома. В’язання дуже зацікавило Світлану, вона брала книжку, нитки, спиці (все це вдома завжди було) і в’язала підряд всі узори, котрі знаходила. Світлана розповідає, що коли вона в’яже, то вмикає музику або телевізор, і в цей мо¬мент не приходить жод¬на погана думка.

НАТАЛІЯ ДОБРИЦЬКА у 2008 р. закінчила Луганський обласний коледж культури та мистецтв за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність». З 2008 р. по даний час працює в територіальному центрі інспектором з кадрів. Наталія розповідає, що спочатку захоплювалася в’язанням, в’язала для близьких ажурні шарфи, теплі шкарпетки, шапочки.
Любов до вишивання передалась Наталії від свекрухи, тепер це її хобі, яким Наталя займається у вільний від роботи час близько двох років. Це вишиті ікони, маки, лілії.
Наталія говорить, що вишиваючи, отримує велике задоволення, покращується настрій, по-іншому сприймається світ, вишивка заспокоює. Вишиваючи Наталія не замислюється над тим, що буде завтра чи в подальшому житті. Вишивання затягує. Під час роботи тільки рахує кількість хрестиків на полотні і радіє, коли виходить те чи інше зображення. Самою технікою вона оволоділа дуже швидко, відразу відчувши, що це її царина для духовного зростання й радості. Не останню роль в цьому відіграла й природна обдарованість, любов до мистецтва і чутлива душа. Дивлячись на вишиті майстринею речі, можна впевнено сказати, що все їй вдається. Та й сама вона милується творінням рук своїх. Радіє тому і вся родина – чоловік, батьки, сестра, племінники.

Наприкінці заходу Рукавіцин Петро, Скалаух Євгенія, Ільченко Світлана та Добрицька Наталія були нагороджені Подяками Територіального центру соціального обслуговування за активну життєву позицію, майстерність та творчість, за уміння розкривати і розвивати свої таланти, а також солодкими презентами.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here