Історична довідка

0
101

Біловодськ – один з древніх населених пунктів Слобідської України, який розкинувся на мальовничих берегах степової річки Деркул, через прозорі, «білі» води якої і отримав свою назву.

На околиці селища виявлені залишки поселення епохи неоліту (V – IV тисячоліття до н. э.), а у села Плугатар – поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н. э.) і салтовської культури (VIII – X ст.), що свідчать про перші сліди перебування людини в цій місцевості. З 3 по 1 тисячоліття до н.е. у наших степах мешкали скотарські племена, в цей час з’являються курганні поховання.

Заснований Біловодськ у 1686 році козаками й селянами-втікачами, котрі переселялися на вільні землі. Перші згадування про Біловодськ у документах належить до 1707 року.

У 1708 році після придушення Булавинського повстання Біловодськ був спалений. Каральну операцію за царським наказом виконав загін князя В. Долгорукого. За кілька років місто відродилося.

Тільки у 1717 році козаки Острожського полку почали нове заселення краю. Біловодськ був центром Біловодської сотні Острожського полку.

У 1765 році Біловодську надали право повітового міста і приписали до Палацової стайневої канцелярії. у цьому ж році Наказом Катерини II заснований Деркульський конезавод.

У 1779 році Біловодськ став повітовим містом Воронезького намісництва. У 1781 році повітовому місту Біловодську був присвоєний герб.

У «Топографічному опису Воронезького намісництва», виданому в 1785 році, говориться: «Біловодськ – місто, засноване при відкритті Воронезького намісництва з слободи того ж ім’я. Згідно з появленням жителів почалося заселення Біловодська … малоруськими і великоруськими людьми, які записувалися у підданство поміщика Павлова, від якого вони взяті в казну».

У місті Біловодськ на той час були дві церкви: одна соборна, збудована у 1762 році, дерев’яна, а друга приходська, кам’яна, зведена у 1762 році. Крім цього Біловодськ налічував «присуттственні» місця, приміщення для зберігання грошової казни, будинок для повітового правління, соляні «магазейни», «винний вихід», 2 питних будинки, 468 різночинських і обивательських будинків, 4 лавки, 3 кузні. У місті, за даними четвертої ревізії, мешкало 1595 чоловіків, 1549 жінок. Жителі міста займалися хліборобством і скотарством. Худобу продавали приїжджим скупникам на місці, а хліб частково відвозили в Черкаськ, у фортецю Святого Дмитрія і Таганрог. У місті проводились чотири ярмарки: 25 лютого, 26 квітня, 3

липня, 8 вересня. Привозилися товари з міст Черкаськ, Харків, Вороніж, Бєлгород.

1796 рік Біловодський повіт був скасований, а Біловодськ був залишений заштатним містом кіннозаводського відомства.

У 1802 році місто Старобільськ, а з ним і Біловодськ зараховані до Воронезької губернії.

У 1818 році було засновано Лимарівський конезавод, у 1822 році – Новоолександрівський конезавод.

Біловодський район є єдиним районом на Україні в якому знаходяться три державних кінних заводи (Деркульський, Лимарівський і Новоолександрівський) і де конярство – найдревніша галузь сільського господарства. Деркульський конезавод спочатку вирощував і поставляв коней для кавалерії, кращих з них в придворні стайні. А з 1843 року тут вирощують племінних коней. Комплекс його будівель є пам’ятником архітектури XVIII ст. Це і унікальний манеж для тренування молодих коней, побудований в 1897 р. у японському стилі, і головна тренерська стайня з незвичайною акустикою. Архітектурним пам’ятником XIX ст. є стайня жеребців-виробників, що збереглася, в Лимарівському кінному заводі.

У 1850 році окружне правління було переведене у Старобільськ.

У 1860 році заштатне місто Біловодськ було перейменовано у слободу.

З 1923 року Біловодськ стає районним центром, адміністративно-територіальною одиницею у складі Старобільського округу Донецької губернії.

У 1929-30 роки була проведена загальна колективізація селянських господарств.

У 1933 році в складі Донецької області створено Старобілький округ і створено Біловодський район.

Указом Президіума Верховної Ради СРСР від 03.06.1938 року Донецька область розділена на дві: Донецьку і Луганську. До складу Луганської області увійшов і Біловодський район.

13 червня 1942 року почалася окупація Біловодського району німецько-фашистськими військами.

Від окупантів Біловодськ був визволений 20 січня 1943 року 41-ю гвардійською стрілецькою дивізією (під командуванням полковника Н. І. Іванова) і 12-ю гвардійською танковою бригадою (під командуванням полковника Ф. М. Лихачова).

На теперішній час Біловодськ – це економічний і культурний центр Біловодського району, визнаний історичним пам’ятником архітектури і містобудування. У нім збереглися будівлі XIX ст. – цегляні житлові будинки,

школи, лікарні, а також його гордість і краса Свято – Троїцький соборний храм, що споруджений у першій половині XIX сторіччя за проектом відомого архітектора імператорських військово-кінних заводів В.І. Буніна і є одним із кращих на Україні пам’ятників архітектури середини ХІХ ст. Побудовано храм у візантійському стилі – трипрестольний, п’ятибанний.

Пам’ятником природи загальнодержавного значення є Юницьке лісництво, створене у кінці ХІХ ст. професором В.В.Докучаєвим.

Головне заняття жителів Біловодська з давніх часів – рослинництво та тваринництво. Виробництвом сільськогосподарської продукції займається 123 агроформувань.

З 2002 року працює ТОВ «Племінний завод «Біловодський», який спеціалізується на вирощуванні племінних свиней полтавської м’ясної породи та товарної свинини.

В селищі працює ПАТ «Біловодський маслоробний завод», якому присвоєно звання «Кращий Луганський товаровиробник». Підприємство засновано у 1934 році, нову виробничу базу здано в експлуатацію в 1971 році. Оновлено асортимент та запроваджено випуск інноваційної продукції, перелік якої налічує до 30 найменувань. За підсумками Всеукраїнських конкурсів продукція заводу є лауреатом відзнаки «100 кращих товарів України».

В селищі споруджено 11 пам’ятників та пам’ятних знаків історії, культури та архітектури. Біловодчани вшановують пам’ять доблесних захисників рідної землі, які відстояли її у битвах, принесли їй волю і мир. На честь 41-ї Гвардійської бригади, яка звільнила Біловодськ від німецько-фашистських загарбників 20 січня 1943 року споруджено пам’ятний знак. В центральному сквері Біловодська в 1975 році на братській могилі радянських воїнів, полеглих за визволення Біловодська від німецько-фашистських загарбників, споруджений пам’ятник по проекту скульптора М.В.Можаєва і архітектора В.М.Житомирського. На вулицях та площах селища ви зможете побачити алею Слави Героїв Радянського Союзу – Гнида П.Ф., Головченко А.П., Гончаров С.І., Новіков О.О., Уманський Ф.Г., Чаговець Г.І., Юрченко П.О.; пам’ятний знак біловодчанам, які приймали участь в ліквідації на ЧАЕС; пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам від біловодчан; пам’ятник біловодчанам, загинувши у роки ВВВ; пам’ятник учасникам Біловодського постання 1918 року; пам’ятні дошки поету-журналісту П.Шевченко (Біливоди) та доктору технічних наук професору Вільховченко М.М.; пам’ятний знак на честь 300-річчя Біловодська.

Чудовим куточком селища є Парк культури та відпочинку, заснований у 70-ті роки минулого сторіччя. На 4-х гектарах зеленої зони розташовані атракціони, каруселі, танцювальний майданчик, а також кафе, бари.

Пишаємося нашими земляками біловодчанами:

Бережний Валерій Михайлович – кандидат економічних наук

Вільховченко Микола Миколайович – доктор технічних наук, професор, відомий конструктор сучасних танків

Колобродов Валентин Георгійович – доктор технічних наук, автор 200 наукових робіт та 40 оригінальних наукових винаходів

Комаров Валерій Георгійович – заступник Генерального директора Національного Космічного агентства України

Пітербарг Володимир Ілліч – доктор фізико-математичних наук, професор, автор 90 наукових робіт , монографій і підручників

Пітербарг Леонід Ілліч – доктор фізико-математичних наук, професор, автор 80 наукових робіт

Скляр Сергій Іванович – кандидат медичних наук, доцент української військової медичної академії

Суховєрхов Віктор Григорович – кандидат сільськогосподарських наук

Шевченко Володимир Єгорович – кандидат педагогічних наук, автор 2 підручників з математики

Несторенко Світлана Миколаївна – кандидат сільськогосподарських наук

Ткачук Петро Юрійович – кандидат економічних наук, доцент.

Відомими художниками Біловодщини є Мирошніченко Павло Петрович, Шуліка Микола Іванович, Новіков Михайло Олексійович, Кувічко Василь Миколайович, в пейзажних полотнах яких відтворено багатогранний образ рідного краю, багатство і красота природи, історія слобожанщини, події Великої Вітчизняної війни та трудових буднів жителів краю.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here