10 грудня – Міжнародний день прав людини

10 грудня в світі відзначається Міжнародний день прав людини, що був заснований на засіданні Генеральної Асамблеї ООН у 1950 році. Крім того, в Україні  щороку на честь проголошення у 1948 році Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини проводиться Всеукраїнський тиждень права, який має на меті запровадження високих правових стандартів, підвищення рівня правової освіти та правової культури громадян на шляху створення сильної демократичної та правової держави.

 

Права людини є найважливішим питанням внутрішньої та зовнішньої політики всіх світових держав. Забезпечення прав і свобод людини, їх практична реалізація є критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

 

Права людини – це соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення своїх різнобічних матеріальних та духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами .

 

Захист прав людини є одним із головних завдань міжнародної спільноти. Тому в цій галузі існує близько 300 декларацій, конвенцій, хартій, у різний час створених і визначених світовим співтовариством. Цей процес набув особливої інтенсивності після закінчення Другої світової війни, створення Організації Об’єднаних Націй, інших демократичних міжнародних інституцій.

 

Одним із найважливіших міжнародних актів із захисту прав людини і громадянина є Загальна декларація прав людини. Загальна декларація прав людини  була прийнята й проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Разом з Міжнародними пактами («Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права» та «Міжнародним пактом про громадянські і політичні права», прийнятими Генеральною Асамблеєю ООН у 1966 році) вона іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.

 

Ці документи ратифікувала більшість держав світу, в тому числі Україна, зобов’язавшись тим самим привести своє національне законодавство у відповідність до прописаних у пактах вимог. Міжнародно-правові акти отримали верховенство над внутрішнім законодавством. Це надало можливість громадянину, чиї політичні чи громадянські права порушені, звернутися за захистом безпосередньо до Комітету з прав людини при ООН, якщо він вичерпав можливості захисту, надані національним законодавством. Якщо ж певне право людини не отримало конституційного закріплення з боку держави, воно визнається таким на основі міжнародних актів.

 

Конституція України закріплює основні міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини. На сьогодні виникає дуже багато питань, зокрема, щодо соціального захисту учасників АТО/ООС, членів їх сімей, внутрішньо переміщених осіб та постраждалих внаслідок зазначеної операції.

 

Необхідно окреслити коло законів та підзаконних актів, якими визначається обсяг пільг учасників АТО/ООС і членів їх сімей. До таких нормативно-правових актів належать: Закони України «Про боротьбу з тероризмом», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про збройні Сили України», «Про Національну Гвардію України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»,  «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»,  «Про державну прикордонну службу», Постанова Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №740 «Про затвердження Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Права і свободи внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Усім суб’єктам правовідносин Конституцією і законами України гарантується доступність судового захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів.

 

Метою  проведення Всеукраїнського тижня права є побудова сталого громадянського суспільства, проведення системи державних та недержавних заходів, спрямованих на формування в населення належного рівня правової культури та правової свідомості як визначального чинника в оцінці позитивного ставлення громадян до права та закону.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here